У статті представлені сучасні клініко-патогенетичні аспекти розацеа, а також наведено ефективний протокол лікування в умовах косметологічного кабінету.
Розацеа — це хронічне неінфекційне рецидивуюче запальне захворювання, яке характеризується почервонінням обличчя, телеангіектазіями, еритемою, папулами та пустулами. Для захворювання характерний стадійний перебіг.
Діагностика ґрунтується на характерних клінічних проявах та даних анамнезу.
СТАТИСТИКА
У сучасному світі розацеа є патологією, що часто зустрічається, і в структурі дерматологічних діагнозів, за даними різних авторів, становить від 5–10 до 20%.
У США у 2012 році було зареєстровано 14 мільйонів пацієнтів із розацеа, а у 2014 році цей показник становив 16 мільйонів. За даними Abram et al. (2010), у світі близько 45 мільйонів людей віком понад 30 років страждають на це захворювання.
Розацеа зустрічається у представників усіх рас, проте переважно у людей зі світлою шкірою, з першим та другим фототипом за Фіцпатріком, у віці 30–60 років.
Одні автори стверджують, що жінки хворіють частіше, ніж чоловіки, однак тяжкі форми захворювання з гіперплазією сальних залоз і сполучної тканини переважно зустрічаються саме у чоловіків. Інші автори пов’язують це з тим, що жінки частіше та раніше звертаються за медичною допомогою.
Заславський Д.В. та співавтори зазначають можливість ураження шкіри дітей при розацеа. Дослідники у своїй практиці переважно зустрічали випадки поєднання розацеа та вульгарних вугрів при ендокринних порушеннях у дитячому віці, причому з однаковою частотою у хлопчиків і дівчаток.
На підставі досліджень за участю 50 235 пацієнтів із розацеа встановлено, що чоловіки та жінки хворіють на це захворювання з однаковою частотою.
У чоловіків можуть розвиватися тяжчі форми захворювання, зокрема ринофіма.
Дерматоз переважно спостерігається у пацієнтів зі світлою шкірою, однак може зустрічатися також у представників азіатської та афроамериканської популяцій.
Серед англійців більш виражені прояви захворювання відзначають у людей ірландського походження, у зв’язку з чим розацеа називають «припливами кельтів».
Значно рідше на це захворювання хворіють люди з темною шкірою.
Захворювання характеризується:
- пароксизмальними судинними явищами: припливами крові;
- постійними судинними проявами: еритемою;
- папулами, пустулами, запальними вузлами;
- телеангіектазіями.
Папуло-пустульозна розацеа характеризується наявністю запальних папул і пустул, а також стійкої еритеми.
Важливо розуміти та диференціювати у пацієнта різницю між акне та папуло-пустульозною розацеа: при розацеа пори відкриті, шкіра суха, наявні телеангіектазії, еритема та підвищена чутливість шкіри.
ПАТОГЕНЕЗ
В основі патогенезу лежить зміна тонусу поверхневих судин шкіри обличчя, зумовлена внутрішніми та зовнішніми чинниками, які призводять до стійкого розширення судин і, надалі, до стазу крові.
Зовнішні фактори:
- Фізичні фактори (УФ-випромінювання, тепло, холод).
Відомо, що вплив ультрафіолетового випромінювання та сонячного світла провокує реакцію почервоніння та погіршує клінічні симптоми розацеа. УФ-випромінювання може спричиняти еритему шкіри шляхом підвищення експресії ангіогенних факторів і деградації позаклітинного матриксу. Останні публікації припускають участь молекул вродженого імунітету в УФ-опосередкованій експресії цитокінів та матриксних металопротеїназ у кератиноцитах. - Вплив на організм вільних радикалів, АФК.
Рівень активних форм кисню (АФК) досліджували у зразках біопсії шкіри при розацеа та у здорових людей, що підтвердило вищу активність АФК при розацеа. АФК стимулюють фібробластні та матриксні металопротеїнази (ММП) і знижують рівень тканинного інгібітора металопротеїназ. Це призводить до посилення запальних реакцій та деградації колагену й сполучної тканини дерми. - Аліментарні фактори (алкоголь, гарячі напої, прянощі).
Внутрішні фактори:
- Патологія шлунково-кишкового тракту (захворювання, асоційовані з Helicobacter pylori).
- Діяльність кліщів роду Demodex (brevis, folliculorum).
Раніше вважалося, що кліщ Demodex спричиняє демодекоз і провокує розвиток розацеа. Наразі відомо, що Demodex може виявлятися і у цілком здорових людей. Більшість учених надають кліщу другорядне значення у розвитку захворювання — його наявність, скоріше, є наслідком змін шкіри. - Інфекційні захворювання шкіри.
- Патологія ендокринної системи.
- Зміна імунного статусу організму.
Вроджений імунітет — це реакція на зовнішні подразники, такі як УФ-випромінювання, мікроорганізми, фізична та хімічна травма, пошкодження тканин, наприклад УФ-індукований апоптоз або пошкодження позаклітинного матриксу. - Активація вродженої імунної системи зазвичай призводить до підвищення рівня цитокінів та антимікробних молекул у шкірі.
- Деякі форми пептидів кателіцидину мають унікальну здатність проявляти вазoактивні та прозапальні властивості. Ці форми виявляються при розацеа значно більшою мірою, ніж у здорових людей.
- Вплив компонентів системи згортання крові на реологічні властивості крові та судини.
- Судинно-нервові реакції.
Класифікації розацеа
Існує декілька класифікацій розацеа. Відома класифікація Рижкової О.І., відповідно до якої виділяють чотири стадії захворювання:
- еритематозна;
- папульозна;
- пустульозна (окремий варіант — кістозна форма);
- інфільтративно-продуктивна.
За іншою класифікацією розрізняють:
- Продромальний період — припливи крові;
- I стадія — стійка еритема, телеангіектазії;
- II стадія — стійка еритема, телеангіектазії, дрібні пустули;
- III стадія — стійка насичена еритема, густа мережа телеангіектазій, папули-пустули, вузли, іноді — великі інфільтрати в центральній частині обличчя.
Анамнез
Еритематозно-телеангіектатична розацеа характеризується спочатку транзиторним почервонінням шкіри (що виникає під впливом високих температур, після вживання гарячої їжі, напоїв, алкоголю тощо), а згодом — постійним почервонінням шкіри обличчя, переважно в ділянці чола, щік і крил носа. Шкіра стає набряклою, набуває відтінку від яскраво-рожевого до синюшно-червоного, з’являються судинні зірочки. Окрім шкірних проявів, пацієнти скаржаться на відчуття дискомфорту, печіння, поколювання в місцях почервоніння.
При папуло-пустульозному підтипі шкірні прояви будуть аналогічними, однак до описаних вище симптомів приєднуються папульозні (вузликові) висипання червоного кольору, які при нагноєнні утворюють пустули (гнійнички).
Фіматозний, або гіпертрофічний, підтип частіше реєструється у чоловіків і проявляється потовщенням епідермісу, нерівномірною горбистістю шкіри та вузлуватим розростанням м’яких тканин носа (ринофіма), підборіддя (гнатофіма), вух (отофіма) і, у рідкісних випадках, шкіри повік (блефарофіма). Цей підтип спричиняє значний косметичний дефект і деформує обличчя людини, тому надзвичайно важливо своєчасно звернутися за медичною допомогою та запобігти прогресуванню захворювання.
Окулярний підтип, або офтальморозацеа, проявляється симптомами запалення очного яблука та повік — блефаритом, кон’юнктивітом тощо. При цьому підтипі пацієнти скаржаться на відчуття піску в очах, печіння, свербіж і дискомфорт. Також відзначаються світлобоязнь, сльозотеча та порушення зору. Варто зазначити, що у кожного третього пацієнта з розацеа виникає ураження очей.
Гранулематозну розацеа пов’язують із почервонінням шкіри обличчя, стійкими папульозними висипаннями, сухістю та відчуттям стягнення шкіри.
Перебіг розацеа — хронічний, із періодами загострення та ремісії.
ПОСТАНОВКА ДІАГНОЗУ І ЛІКУВАННЯ
Діагноз розацеа встановлюється на підставі первинних і вторинних ознак.
До первинних ознак належать транзиторна та/або постійна еритема, папули, пустули, телеангіектазії.
До вторинних ознак належать: відчуття печіння, особливо в ділянці вилиць, свербіж, лущення шкіри, набряк (м’який, тривалістю кілька днів, або щільний, що поєднується з папулами та пустулами), очні прояви, ураження шкірних покривів на периферії обличчя (рідко), фіброматоз (наприклад, ринофіма).
Для правильної постановки діагнозу необхідна наявність щонайменше двох основних (первинних) та двох другорядних (вторинних) ознак.
Медикаментозна терапія включає системне та топічне лікування, залежить від стадії захворювання та індивідуальної чутливості пацієнта до певних препаратів.
До системної терапії належать антибіотики, переважно тетрациклінового ряду. Їхній терапевтичний ефект пов’язаний із пригніченням ангіогенезу, зниженням продукції прозапальних цитокінів та оксиду азоту, пригніченням хемотаксису нейтрофілів і активності ферментів металопротеїназ.
У лікуванні успішно застосовуються похідні 5-нітроімідазолів (метронідазол). Для лікування тяжких форм захворювання використовують ретиноїди (ізотретиноїн).
Топічна терапія при дерматологічному лікуванні може включати: метронідазол, азелаїнову кислоту, кліндаміцин, бензоїлпероксид, похідні ретинолу — третиноїн (0,025%, 0,05% та 0,1%).
Лазерна та IPL-терапія на сучасному етапі є ефективним доповненням до комплексного лікування розацеа на різних стадіях захворювання.
У рідкісних випадках застосовується хірургічне лікування для видалення ринофіми.
ПРОТОКОЛ ЛІКУВАННЯ РОЗАЦЕА
Лабораторія Renophase пропонує ефективний протокол лікування в умовах косметологічного кабінету, який сприяє антиоксидантній та анти-металопротеїназній дії для зменшення негативного впливу АФК; проявляє антибактеріальну дію щодо грампозитивних (Гр+) та грамнегативних (Гр-) бактерій; чинить протизапальний вплив для зменшення деградації позаклітинного матриксу; відновлює баланс мікробіому для підвищення імунітету шкіри, а також забезпечує дермальну та епідермальну реструктуризацію для зниження чутливості шкіри та підвищення її резистентності.
Процедура триває до 30 хвилин. Для м’якого та ефективного очищення обираємо Newskin Lait Nettoyant з глюконолактоном. Ефективне проникнення активних компонентів забезпечується завдяки ексфоліації шкіри.
Пілінг обираємо залежно від типу шкіри:
- Peeling Mandelique 40 — для чутливої шкіри (час експозиції — 4 хвилини);
- Peeling Azelaique — для нормальної шкіри (час експозиції — 4 хвилини).
Для детоксикації та посилення процесів відновлення наносимо Concentrate Detox, залишаємо для всмоктування на 2–3 хвилини.
Далі наносимо Concentrate Regenerant, який зменшує секрецію шкірного сала та прискорює процеси регенерації. Залишаємо для всмоктування на 2–3 хвилини.
На завершальному етапі процедури наносимо хронодифузію, вибір якої також залежить від типу шкіри:
- для чутливої шкіри використовуємо Chrono Diffusion Reprogrammation, яка стимулює та перепрограмовує клітини шкіри;
- для нормальної шкіри обираємо Chrono Diffusion Keratoregulateur — антиоксидантний та комедолітичний засіб, який чинить антибактеріальну дію.
Даємо хронодифузії повністю всмоктатися, не змиваємо препарат протягом щонайменше 3 годин після процедури.
Результатом проведення курсу професійних процедур є зниження чутливості шкіри, помітне зменшення еритеми та папуло-пустульозних уражень, покращення якості структури шкіри та відновлення її здорового стану.
Описаний результат досягається завдяки активним молекулам, що входять до складу продукції: глюконолактону, азелаїновій кислоті, ретинолу, фрагментованій гіалуроновій кислоті, цинку, геністеїну, олігопептидам та іншим активним компонентам.
Успішна терапія розацеа можлива за умови дотримання пацієнтом усіх рекомендацій спеціаліста та використання домашнього догляду, призначеного лікарем.